Виробниче навчання для здобувачів освіти групи №31 (урок від 08.10.2021р.)

Тема уроку:  Виконання транспортних робіт.

Транспортний процес – процес, який супроводжується цілеспрямованим переміщенням вантажу без зміни його властивостей. . Сучасне сільськогосподарське виробництво характеризується значним зростанням обсягу перевезення вантажів.. Сучасне сільськогосподарське виробництво характеризується значним зростанням обсягу перевезення вантажів. На внутрішньогосподарських перевезеннях поряд з автомобільним транспортом широко використовують тракторний транспорт. Проте, за нормальних дорожніх умов ефективність тракторного транспорту нижча порівняно з автомобільним транспортом. Це зумовлено високою вартістю тракторного транспорту (трактор + причеп) і вартістю 1 т перевезення вантажу.  Однак, при важких дорожних умовах (зимовий період, бездоріжжя) неможливо обійтися без тракторного транспорту. Тракторний транспорт в порівнянні з автомобільним має високі тягово-зчіпні властивості і прохідність. А тому, при плануванні транспортних робіт необхідно враховувати природно-кліматичні умови, стан доріг і обсяги зовнішньогосподарських і внутрішньогосподарських перевезень, щоб ефективно використовувати тракторний транспорт. Значний обсяг, особливо у весняно-літній і осінній періоди, припадає на перевезення продукції галузі рослинництва, де необхідний технологічний транспорт для того, щоб об’єднати функції транспортних і технологічних машин (збирання зернових, цукрових буряків, кукурудзи, заготівля сіна, соняшнику, силосу тощо). 

Особлива роль транспорту в сільськогосподарському виробництві пояснюється тим, що транспорт разом з агрегатами безпосередньо бере участь у виконанні технологічних процесів, операцій. Від правильної організації перевезень, оснащеності сільськогосподарських підприємств сучасними транспортними засобами і їх ефективного використання, особливо в напружені пори року, залежить своєчасність виконання сільськогосподарських робіт в встановлені агростроки, продуктивність і рівень собівартості продукції. Тракторний транспорт повинен використовуватися за призначенням і відповідати таким вимогам експлуатації як: динамічність; паливна економічність; стійкість; керованість;  прохідність;  плавність ходу; надійність; безпечність; екологічність.

Тракторні перевезення в сільському господарстві України складають 20-40% від загального обсягу транспортних перевезень. 

Тракторний транспорт в Україні виконує понад 50% внутрішньогосподарських перевезень і застосовується в умовах бездоріжжя та польових умовах у непогоду. Ефективності використання тракторів на транспортних роботах сприяє великий діапазон швидкостей, що дає змогу тракторному поїзду повільно рухатися зі швидкістю збирального агрегату й не заважати руху АТЗ на автошляхах. 

За призначенням тракторні причепи діляться на універсальні, спеціалізовані (для масових перевезень однотипних вантажів) та транспортно-технологічні. Універсальні – це причепи-самоскиди і більшість причепів з бортовими платформами для перевезення сипких, навалочних та затарених інших вантажів. Застосування надставних бортів дозволяє використовувати їх на найрізноманітніших транспортних роботах при перевезенні вантажів різної об'ємної маси.

Спеціалізовані - призначені для перевезення певних видів вантажів і необхідні для виконання багатьох видів транспортних робіт у зв'язку із спеціалізацією виробництва, що постійно зростає. Велике розповсюдження отримали також транспортно-технологічні причепи - машини для транспортування і внесення органічних і мінеральних добрив, причепикормороздавачі, причепи-цистерни для перевезення і внесення рідких комплексних добрив. 

На транспортних роботах з колісними тракторами агрегатуються універсальні причепи, напівпричепи та напівнавісні причепи вантажопідйомністю від 2 до 14,5 т. Вони призначені для перевезення насипних і навалочних сільськогосподарських вантажів зерна, коренеплодів, мінеральних і органічних добрив, будівельних матеріалів, сіна, сінажу, соломи та ін. 

Можлива кількість причепів у тракторному потягу залежить від тягової потужності трактора та дорожніх умов.

Трактор із причепом обладнують міцним зчіпним пристроєм із пристосуванням для безпечного зчеплення (механічним фіксатором — шворнем). Трактор із перекидним кузовом обладнують пристроєм для фіксування кузова у піднятому положенні. Отвори у причіпних пристроях мають бути овальними. Міцність штиря для шплінтування має відповідати тяговому навантаженню. Причеп із трактором, крім з’єднання шворнем, з’єднують страхувальним ланцюгом (тросом). При експлуатуванні гальмівна система та система електроживлення трактора і причепа мають бути з’єднані. Причіпні сільськогосподарські машини із постійними робочими місцями забезпечують справною двобічною сигналізацією, з’єднаною під час роботи з трактором.

Перебувати людям між трактором і причепом дозволено лише після зупинки транспортних засобів.

У машини, яку буксирують на гнучкому зчепленні, мають бути справні гальма і рульове керування, а на жорсткому зчепленні — рульове керування. Трактор із несправним рульовим керуванням буксирують способом його часткового навантаження на платформу або спеціальне опорне пристосування. Водію та іншим особам заборонено перебувати в кабіні. При буксируванні у світлий час доби незалежно від умов видимості на машині, яка буксирує, вмикають ближнє світло фар, а на тій, яку буксирують, — габаритні вогні у будь-який час. Жорстке зчеплення підбирають так, щоб відстань між машинами була не більше 4 м, гнучке — 4-6 м. Для позначення гнучкого зчеплення під час буксирування використовують прапорці або щитки розміром 200 × 200 мм із нанесеними на них по діагоналі червоними і білими смугами із світлоповертального матеріалу завширшки 50 мм (за винятком гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу.

При зчепленні-розчепленні причепа необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

·                                 зчеплення та розчеплення машини з причепами та напівпричепами проводити на рівній неслизькій поверхні з твердим покриттям;

·                                 не проводити зчеплення причепа у разі несправності зчіпного пристрою, відсутності інвентарних елементів закріплення (відсутності шворня);

·                                 не проводити зчеплення-розчеплення причепа до повної зупинки машини та не буксирувати одним трактором декілька причепів, з’єднаних паралельно;

·                                 зчеплення трактора та причепа на території виробничої бази мають проводити як мінімум дві особи: подаючи трактор обережно, на нижчій передачі, малих обертах двигуна, плавно та без ривків, тракторист виконує вказівки особи, яка координує роботу (зчіплювача);

·                                 при переміщенні трактора до причепа зчіплювачу заборонено перебувати на шляху його руху;

·                                 безпосередньо перед зчепленням переконатися, що висота передньої частини причепа забезпечує можливість закріпити причеп;

·                                 перед зчепленням трактора з причепом розмістити причіпні пристрої (з’єднувальні шланги, електродроти тощо) так, щоб вони не заважали зчепленню;

·                                 з’єднувати (роз’єднувати) причіпні пристрої лише після остаточного зупинення трактора;

·                                 після зчеплення приєднати з’єднувальні шланги та електродроти, страхувальний трос (ланцюг);

·                                 після зчеплення починати рух плавно, без ривків, із подачею звукового сигналу, тільки за командою зчіплювача після перевірки надійності кріплення.

При проведенні робіт на лінії (на відстані від виробничої бази) трактористу-машиністу дозволено проводити зчеплення одноосібно за умови дотримання таких вимог безпеки:

·                                 загальмувати причіп стоянковим гальмом;

·                                 перевірити справність причіпного пристрою;

·                                 покласти підпірні колодки під задні колеса причепа;

·                                 провести зчеплення, вмикаючи з’єднання гідравлічних, пневматичних та електричних систем трактора і причепа, а також кріплення страхувального троса (ланцюга) на причепі.

При перевезенні вантажів у тракторному причепі дотримуватися таких вимог безпеки:

·                                 забезпечити надійне кріплення вантажу, під час руху різко не гальмувати, знижувати швидкість перед поворотами, закругленнями та нерівностями дороги, звертаючи особливу увагу на дорожні знаки щодо висоти проїзду та контролюючи висоту проїзду воріт, мостів, наземних інженерних мереж, дерев тощо;

·                                 навантажувати і розвантажувати вантаж при вимкненому двигуні;

·                                 вивантажувати вантаж біля підземної споруди або земляної виїмки за наявності колесовідбійного пристрою (бруса), а у разі його відсутності — не під’їжджати на відстань ближче ніж 1 м від заднього колеса до краю виїмки.

При роботі трактора в агрегаті зі скиртоукладником дотримуватися таких вимог безпеки:

·                                 постійно стежити, щоб випускний колектор та випускна труба двигуна були захищені від потрапляння соломи;

·                                 при роботі трактора з тросово-рамочною волокушею її трос або ланцюг мають бути такої довжини, щоб солома була на відстані не ближче 5 м від трактора, при цьому на гаку троса встановлюють обмежувач, який перешкоджає ковзанню кільця по тросу;

·                                 трактор, що працює на механічному навантаженні і на транспортуванні соломи та сіна, обладнують іскрогасниками для запобігання загорянню кормів від безпосереднього зіткнення з вихлопними трубами, колекторами або глушниками, тракторами-тягачами, задіяними на вантажно-розвантажувальних роботах, заборонено під’їжджати до скирт, штабелів ближче 3 м;

·                                 не під’їжджати трактором до виробничих приміщень, складів продукції та шохів (трактор зупиняють на відстані не ближче 10 м від будинків, скирт та шохів.

Загальний вигляд ПБН-40

Виробниче навчання для здобувачів освіти групи №31 (урок від 06.10.2021р.)

 Тема уроку:  Виконання заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу.

Технологія робіт і система машин для кормодобування.

Технологія збирання трав на сіно залежить від кліматичних і природних умов. На території нашої країни є три грунтово- кліматичні зони: південно-степова, степова і лісо-лукова.

У південно-степовій зоні скошують трави і водночас роблять валки. Коли трава підсохне, її збирають з валків у великі копи­ці чи стоги або пресують у тюки.

 У степовій зоні скошують трави в покоси, після підсихання згрібають у валки, а потім через 2—3 дні збирають у копиці, стоги або пресують у тюки.

Лісо-лукова зона відзначається нерівним, пересіченим рель­єфом, значною кількістю опадів та пониженою температурою в період збирання трав на сіно. Тому в цій зоні трави скошують у покоси, згрібають у валки, перевертають валки під час просу­шування, збирають у невеликі копиці або на спеціальні вішала, стогують на полі, звозять стоги до ферми і скиртують.

Щоб забезпечити високу якість і зниження собівартості кор­мів, підвищення продуктивності праці і зменшення втрат виро­щеного врожаю, застосовують комплексну механізацію робіт, тобто використовують системи машин, які послідовно вико­нують усі роботи. Систему машин вибирають залежно від грун­тово-кліматичної зони. У південно-степовій зоні використовують валкові косарки або звичайні косарки в агрегаті з поперечними граблями, підбирачі-копнувачі для збирання сіна у великі ко­пиці або прес-підбирачі для підбирання сіна з валків з одночас­ним пресуванням, стогоклади, якшо сіно скиртується непресова- не; у степовій зоні — прості сінокосарки, граблі, волокуші, стогоклади, прес-підбирачі; у лісо-луковій зоні — прості сіноко­сарки, граблі поперечні, граблі-ворушилки, волокуші, коповози, стогоклади, установки для штучного досушування сіна.

Технологія заготівлі силосних кормів: скошування зеленої маси, подрібнення її, завантаження в силосні споруди або на спеціальні площадки і трамбування. Зелену масу для силосу­вання збирають двома способами — роздільним і комбайновим. При роздільному способі масу скошують звичайними сінокосар­ками, потім згрібають і звозять для подрібнення до силосо­різок, які працюють на стаціонарі біля силосних споруд. При комбайновому способі збирання зелену масу скошують, подрібнюють і навантажують на транспортні засоби косарками-подрібнювачами або силосозбиральними комбайнами. Для за­вантаження силосних споруд застосовують самоскиди і різні навантажувальні елеватори. Подрібнену масу утрамбовують спеціальними трамбувальниками, а на відкритих площадках — гусеничним трактором.

Головні вимоги, що ставляться до заготівлі кормів: забезпе­чення максимального збирання біологічного врожаю трав або інших культур, вирощених на силос, збереження їх поживних якостей протягом усього періоду зберігання.

Скошувати трави починають у період цвітіння, а злакових— на початку колосіння, коли вони мають найбільше поживних ре­човин. Закінчувати збирання сіна слід за 10—12 днів. Не мож­на пересушувати сіно в покосах і валках, бо при згрібанні обламуються і втрачаються листя і квітки. Висота зрізання трав — 6—8 см. Вологість сіна при скиртуванні — 15—17%, а при пресуванні — не більш як 12—15%.

Силосування на відміну від сінозбирання менше залежить від метеорологічних умов. При силосуванні зеленої соковитої маси скошувати, подрібнювати і трамбувати треба безперервно: вся скошена маса має бути засилосована в той самий день. Утрамбовувати слід щільно, щоб значна частина повітря ви­йшла з подрібненої маси. Заповнювати силосні споруди треба так, щоб за день ущільнений шар був не менш як 2 м.

Підготовка до роботи сінозбиральних і силосозбиральних машин та організація їх роботи.

Підготовка машин до роботи полягає в перевірці їх техніч­ного стану, виявленні і своєчасному усуненні неполадок, регу­люванні робочих вузлів і механізмів, мащенні підшипників та інших тертьових поверхонь деталей.

Під час перевірки косарок особливу увагу треба звернути на справність різального апарата і транспортерів, мотовила, подрібнювача, якщо вони є, на дію механізмів підіймання і передавання руху.

Різальний апарат повинен працювати без зайвих шумів і заїдання, без пропусків непідрізаних стебел. Для цього треба, щоб сегменти ножа і протирізальні пластини пальців були гост­рі, без тріщин і зазублин і міцно прикріплені на своїх місцях, передні кінці сегментів щільно прилягали до протирізальних пластин, а в основі був зазор до 1 мм.. Зазор між притискними лапками і ножем повинен бути не більш як 0,2—0,3 мм. Ніж встановлюють так, щоб у крайніх положеннях його осьові лінії сегментів збігалися з осьовими лініями пальців. Пальцьовий брус установлюють із забіганням зовнішнього башмака від­носно внутрішнього на 35—60 мм (у косарок з бічним розмі­щенням різального апарата).

У косарок, які мають транспортери, перевіряють міцність кріплення планок до полотна або до ланцюгів, натяг транспор­тера, звертаючи увагу на те, щоб не було перекосу і щоб він працював без буксування і надмірного натягу. У мотовила перевіряють технічний стан його планок і підшипників вала. Установлюють мотовило в положення, яке відповідає висоті культури безпосередньо на ділянці. Під час збирання високостеблих культур (кукурудзи, соняшника та ін.) мотовило вста­новлюють по висоті так, щоб планки його торкалися стебла на ²/з його висоти (від землі).

У косарок-подрібнювачів перевіряють міцність кріплення ножів барабана і деки, регулюють зазор між ними (не більше ' як 1 мм}.

Під час перевірки механізму підіймання звертають увагу на те, щоб він працював безвідказно і швидко. Усі механізми, які мають ручний привод, повинні діяти від зусилля 8—10 кас на важелі підіймання. Цього можна добитися, змінюючи натяг амортизаційних пружин. Тиск на зовнішні полозки різального апарата при цьому не повинен перевищувати 6—8 кгс.

При перевірці граблів особливу увагу слід звернути на пра­вильність форми зуба, на рівномірність густоти зубів, на дію механізму підіймання. У граблів з пальцьовим грабельним апа­ратом перевіряють міцність пальців, пружність їх, кут нахилу до горизонту, роботу механізму передачі руху до грабельного, апарата, розміщення і кріплення секцій до зчіпки.

Підготовляючи волокушу до роботи, треба добитися, щоб усі пальці грабельної решітки були міцно закріплені, лежали в одній площині і на однаковій відстані один від одного. В опущеному положенні кінці пальців повинні торкатися землі, а під час руху не зариватися. Таке регулювання здійснюють, змінюючи стиск амортизаційних пружин.

У підбирачів-копнувачів перевіряють стан пальців барабана, тиск полозків на землю (не більш як 5—6 кас), міцність кріп­лення планок транспортера і натяг його, роботу механізму за­кривання дна і клапана камери; при потребі регулюють дов­жину тяг, зрівноважують дно камери за допомогою тягарів так, щоб під час вивантаження копиці воно вільно перекидалося, а після вивантаження поверталося в початкове положення. У прес-підбирачів перевіряють роботу і регулювання автомата пресувальної камери і в’язального апарата.

Підготовка поля до роботи. Підготовку поля до роботи косарок та інших сінозбиральних машин починають, ранньою весною. З ділянки прибирають рештки сіна та інші сторонні предмети, зарівнюють ями, канави, купину, кротовиння тощо там, де потрібно, підсівають траву.

Перед початком збирання трав оглядають ділянку, позна­чають віхами перешкоди, яких не можна було усунути, скла­дають коротку характеристику ділянки, зазначаючи її розміри, сорт трави, урожайність, стан під’їзних доріг. На основі цих даних складають план-маршрут роботи агрегату. Потім визна­чають напрям його руху, розбивають поле на загінки. Довжина загінки повинна бути в 6—8 раз більша, від її ширини. Для косарок з бічним розміщенням різального апарата роблять про­коси між ділянками.

Напрям руху агрегату під час скошування трав має збіга­тися з довшою стороною загін-ки і з напрямом оранки на ділян­ках, засіяних травами. Під час косіння на схилах агрегат повинен рухатись упоперек схилу. Для агрегату з поперечними граблями напрям руху вибирають упоперек покосів, а з біч­ними— вздовж покосів. Напрям руху агрегатів з волокушами і підбирачами має збігатися з довжиною валків.

Організація роботи сінозбиральних агрега­тів. На початку роботи агрегату в полі остаточно перевіряють справність машин і правильність регулювання їх робочих органів.

Косарками з фронтальним розміщенням різального апарата трави косять човниковим способом, а з бічним розміщенням — круговим. При заїзді косарки в загінку опускають різальний апарат і включають передачу руху приблизно за 1 м до початку загінки, щоб ніж міг набрати нормальної швидкості.

Працювати в загінці треба на повну ширину захвату, не до­пускаючи огріхів, стежачи за прямолінійністю руху і додер­жуючи встановленої висоти зрізання. Працювати треба на най­вищих швидкостях, які допускає рельєф поля і стан культури, яку збирають. Не рекомендується косити траву, коли є велика роса і відразу після дощу, оскільки при цьому забиватиметься різальний апарат.

Працюючи з граблями, волокушами і підбирачами, стежать за правильністю форми і прямолінійністю розставляння копиць, за чистотою підбирання сіна. Згрібаючи сіно поперечними граб­лями, застосовують коловий спосіб руху, а бічними граблями, волокушами та підбирачами — човниковий спосіб.

Організація роботи під час силосування. Неза­лежно від того, де силосують — у силосних баштах, траншеях, ямах чи в надземних силососховищах із застосуванням щитів, слід додержувати зоотехнічних вимог до технологічного процесу закладання силосу. Зелену масу подрібнюють на довжину різки 30—40 мм, щоб поліпшити виділення соку і прискорити від­повідні біологічні процеси під час бродіння. Подрібнену масу закладають і ущільнюють безперервним потоком відразу після скошування. Ущільнюють так, щоб у силосній масі не залишалося повітря. Не слід допускати забруднення силосної маси. Закладену силосну масу надійно захищають від доступу повіт­ря і дощу.

Техніка безпеки. Під час роботи на сінозбиральних і силосозбиральних машинах слід бути особливо обережним з їх обертовими деталями і стежити, щоб на них були захисні кожухи. При підніманні різального апарата в транспортне по­ложення вручну або при зніманні ножа пальцьовий брус треба брати так, щоб пальці руки не потрапили під сегменти ножа. Перевіряючи технічний стан косарок, грабель, підбирачів і стогокладів, силосозбиральних комбайнів, слід обов’язково відключати передачу руху. Забороняється перебувати під грабельним апаратом або під ковшем стогоклада під час їх роботи.

Силосозбиральний комбайн КС-2,6 призначений для скошування і подрібнення на силос сільськогосподарських, культур, посіяних рядковим або квадратно-гніздовим способом.

Агрегатують комбайн з тракторами Т-74, «Беларусь».

Комбайн КС-2,6 складається з внутрішнього  і польового  подільників, різального апарата, мотовила, гіланчастого транспортера, живильного барабана, ножового барабана, протирізальної пластини, живильного вальця, вивантажувального транспортера, рами, ходових коліс, ме­ханізму привода робочих органів від вала відбору потужності трактора.

Різальний апарат косаркового типу, сегментний, із зміцне­ними пальцями, що зумовлено товщиною стебел кукурудзи і соняшника.

Подрібнювач стебел складається з ножового барабана з під­доном і протирізальної пластини. Ножі на барабані закріп­лені по спіралі, що дає можливість зменшити зусилля різання і рівномірно навантажувати вал ножового барабана. Щоб за­побігти під час різання появі додаткових сил уздовж вала ба­рабана, ножі виготовляють роз’ємними і закріплюють почергово- праві і ліві.Зазор між лезами ножів барабана і протирізальною пласти­ною— 2 мм, він регулюється переміщенням барабана.

Транспортер подрібненої маси ланцюгово-планчастий, закритий кожухом з нарощеним рукавом, що запобігає втра­там силосної маси під час навантаження на транспортні засоби.

Комбайн КС-2,6 працює так : під час робочого руху в загінці подільники  відділяють стебла, а мотовило нахиляє їх до різального апарата. Після зрізання мотовило укладає стебла на транспортер, який подає їх вершинами вперед до живильного апарата. Живильний барабан і валець стискують стебла і тримають їх у момент різання подрібню­вальним апаратом. Подрібнена маса відкидається по силосопроводу на вивантажувальний транспортер, який подає її в кузов автомобіля або на причіп трактора, що рухається поруч з ком­байном.

Усі робочі органи комбайна, крім мотовила, приводяться в рух від вала відбору потужності трактора. Мотовило приво­диться в рух від лівого ходового колеса комбайна ланцюговою передачею.

Для переведення жатки з робочого в транспортне положен­ня і навпаки, а також для піднімання і опускання мотовила на комбайні встановлено гідравлічний механізм.

Самохідний силосозбиральний комбайн КСГ-3,2 призначений для збирання на силос кукурудзи, соняшника та інших культур, які вирощують на грунтах підвищеної вологості. Ширина захвату — 3,2 м, робоча швидкість — до 7,0 кмігод.

Комбайн складається з гусеничної ходової частини від са­мохідного комбайна СКГ-4, жатки і подрібнювального апа­рата, уніфікованих з цими самими вузлами комбайна СК-2,6, бункера з вивантажувальним транспортером для подрібне­ної маси.

Крім цих комбайнів, для збирання кукурудзи та інших куль­тур на силос застосовують універсальний кукурудзосилосозбиральний комбайн УКСК-2.6А.

Технологія збирання кукурудзи і система збиральних машин.

Залежно від призначення посіву кукурудзу збирають на зелений корм, силос або на зерно. На зелений корм кукурудзу скошують у період викидання волотей, коли вона найсоковитіша; для силосування — в стадії молочно-воскової стиглості зерна; на зерно кукурудзу збирають на початку повної стиг­лості но чекаючи підсихання качанів на корені. Збирання куку­рудзи, особливо на зерно,— найбільш трудомісткий процес. Із загальних витрат 47,3 людино-годин на вирощування і зби­рання 1 га кукурудзи на зерно па збирання припадає 36,8, а при вирощуванні на силос з 22,5 людино-годин—12,7.

Технологічний процес збирання кукурудзи па силос має дві різновидності: для великої рогатої худоби її скошують, подріб­нюють і силосують разом з качанами, а для свиней силосують окремо качани і стебла, тому в цьому разі до процесу збирання додається операція відокремлення качанів від стебел.

Процес збирання кукурудзи повної стиглості полягає в ско­шуванні стебел, відокремленні від них качанів, очищенні кача­нів від обгорток, подрібненні стебел і обгорток для силосу­вання.

При механізованому збиранні кукурудзи слід додержу­вати таких агротехнічних вимог: збирати без втрат і в найкращі строки; зрізання стебел повинно бути низьким—10—12 см\ зерна під час збирання кукурудзи повної стиглості повинні бути пепошкоджені.

Кукурудзу молочно-воскової і повної стиглості збирають двома способами: роздільним і комбайновим.

При роздільному збиранні застосовують переобладнані рядкові жатки і жатки зернозбиральних комбайнів та подріб­нювальні машини. При цьому качани обривають і очищають на току вручну або на спеціальних стаціонарних машинах.

При комбайновому способі збирання кукурудзи з відриван­ням і без відривання качанів з одночасним подрібненням листо­стеблової маси використовують такі машини: причіпні куку­рудзозбиральні комбайни ККП-3, КОП-1,4, комбайн ККОН-З, навішений на самохідне шасі СШ-75, кукурудзосилосозбиральні комбайни СК-2.6А, УКСК-2.6Л, зернові комбайни  СК-5, обладнані спеціальними жатками ЖКІ 1-2,6.

Кукурудзозбиральні машини.

    Кукурудзозбиральний комбайн КОП-1,4 «Херсо­нець-200» призначений для збирання кукурудзи будь-якої стадії стиглості зерна, посіяної з міжряддям 70 або 90 см квадратно- гніздовим або пунктирним способом. Агрегатують з тракторами Т-150, ТД-75, обладнаними ходозменшувачем.

Комбайн КОП-1,4 складається з подільників, різального апарата, верхніх напрямних  і нижніх подаваль­них ланцюгів, похилювача стебел, подрібнювально-кидального пристрою з трубою, качановідривного апарата, качаноочисного пристрою, транспортера неочищених качанів, транспор­тера очищених качанів і зерна, шнека качанів і шнека зерна, транспортера обгорток, рами, ходової частини і механізму приведення в рух робочих органів від вала відбору потужності трактора.

Під час збирання кукурудзи на зерно комбайн працює так : під час руху агрегату вздовж рядків подільники відокремлюють і піднімають пониклі стебла кукурудзи, а на­прямні ланцюги спрямовують їх до подавальних ланцюгів, які затискують стебла і утримують у момент зрізування. Різальний апарат зрізує стебла, після чого вони підводяться подаваль­ними ланцюгами до качановідривного апарата. В цей час похилювач відводить і затримує верхівки стебел, які комлевою частиною потрапляють між вальці качановідривного апарата. Вальці, обертаючись один назустріч одному, протягують стебла і утримують в момент їх подрібнення. Лопаті подрібнювана відкидають масу по трубі у транспортні засоби. Качани між вальцями не проходять, тому відриваються і падають на транс­портер, а далі через скатну дошку, де вентилятор відокремлює легкі домішки, скочуються на очисний апарат. Вальці очисного апарата захоплюють і відривають обгортки качанів, що разом з вилущеним зерном потрапляють на транспортер. Через решіт­часте дно транспортера зерно просівається і надходить на транспортер очищених качанів, а обгортки — в трубу, яка подає подрібнену листостеблову масу. Транспортер подає очищені качани разом із зерном у візок, причеплений ззаду комбайна.

Під час збирання кукурудзи на силос з відокремленням ка­чанів, технологічний процес відбувається так, як описано вище, тільки скатну дошку переставляють в таке положення, щоб качани, обминувши очисний апарат, надходили через вивантажувальний транспортер у візок. Відповідно від­ключають привід від тих робочих вузлів, які не працюють (вен­тилятор, очисник, транспортер обгорток, зерновий шнек).

Під час збирання кукурудзи на силос без відокремлення качанів качановідривні вальці замінюють бітерами, які подають і утримують стебла для подрібнення. Приймальна камера транспортера качанів закривається спе­ціальним щитком, а привод відповідно виключається.

Комбайн КОП-1,4 обладнаний пристроями автоматичного захисту і контролю за роботою брального русла, силосопроводу, очисника, які сповіщають тракториста про неполадки, що могли трапитися під час роботи.

Механізм підіймання в транспортне положення комбайна і опускання в робоче, а також механізм регулювання висоти зрі­зання гідравлічні.       

Очисник качанів кукурудзи ОПП-5 (О — очисник, П — качанів, П — напівначіпний, 5 — продуктивність у т}год) призначений для очищення на току качанів кукурудзи від обгор­ток та інших домішок. ' Робоча швидкість — 0,01—0,06 км/год\ агрегатують його з трактором «Беларусь», обладнаним ходо­зменшувачем.

Очисник складається з підбирача, завантажу­вального транспортера, скатної дошки, очисних вальців, притискного пристрою, транспортера обгорток, сортуваль­ного транспортера, ексгаустера, елеваторів качанів, зерновловлювача, рами  та підіймального механізму.

Очисник працює так. Під час руху машини вздовж кагату качанів підбирач захоплює качани і подає їх на завантажу­вальний транспортерЮ де вони розміщуються вздовж жолобів і переміщуються до очисних вальців. Біля вальців  роликами притискачів  качани притискуються до вальців  і перемі­щуються вздовж них униз. Очисні вальці, обертаючись назустріч один одному, захоплюють обгортки та інші домішки і скидають на транспортер. Транспортер і шнек  подають обгортки до ексгаустера, який видуває їх на обочину току. Очищені качани сходять на сортувальний транспортер, де в разі потреби їх перебирають. Неочищені качани відкидають на вальці. З транс­портера качани надходять на елеватор, який вивантажує їх на тік. Вилущене зерно, яке може пройти разом з обгортками, по скатній дошці сходить у зерновловлювач.

Підготовка до роботи кукурудзозбиральних комбайнів та організація їх роботи.

Перед початком роботи комбайн очищають від пилу, ста­рого мастила, перевіряють стан рами, коліс, затяжку болтових з’єднань, зварні шви, змащують основні вузли і механізми згід­но із заводською інструкцією.

У різального апарата комбайна ККП-3 зазор між спинкою ножа і притискними лапками встановлюють 0,6 мм, а між сег­ментами ножа і протирізальними пластинами — не більш як 0,5 мм. Регулюють зазор, змінюючи кількість прокладок під притискними лапками.

До подавальних ланцюгів ставлять такі вимоги: всі зірочки контура, притискні ролики і напрямні притискних планок мають лежати в одній площині; вилки натяжних планок повинні легко переміщатися в кронштейнах; натяг ланцюгів повинен бути та­ким, щоб не було вільного провисання.У подрібнювальному апараті старанно перевіряють затяжку болтів кріплення ножів. Під час роботи перевірку періодично повторюють, а після збирання 30—35 га кукурудзи ножі повер­тають на 180°, а коли затуплюються і ці леза, ножі знімають, гострять, а на їх місце встановлюють нові.

Підготовка поля до роботи. За 2—3 дні. до по­чатку збирання кукурудзи оглядають поле, усувають можливі перешкоди, вибирають спосіб руху агрегату, розбивають ділян­ку на загінки, обкошують і прокошують їх. Під час збирання кукурудзи на зерно застосовують тоновий спосіб руху; при збиранні на силос комбайнами суцільного зрізу застосовують коловий спосіб руху; комбайни рядкового зрізу рухаються тоновим способом. Розмір загінки має відпо­відати 2—3-денній роботі комбайна. Для повороту агрегату при тоновому способі руху прокошують поворотні смуги завширшки 20—30 м; коли ділянка велика і гони довгі (понад 1,5 км), роблять ще поздовжні (між загінками) і поперечні (впоперек загінки) прокоси завширшки 6—7 м для руху транспортних засобів. Бажано, щоб довгий бік загінки збігався з напрямом останнього міжрядного обробітку. Кути повороту при коловому способі руху обкошують по радіусу 10—15 м.

Для обкосів загінок використовують звичайні збиральні ма­шини: жатки, сінокосарки тощо. На великих масивах загінки можна обкошувати самохідними комбайнами  СК-5, облад­наними спедіальною жаткою ЖКН-2,6. Зрізані стебла з проко­сів прибирають до початку збирання.

Організація транспортних робіт під час зби­рання кукурудзи. Щоб забезпечити високоякісну безпере­бійну роботу кукурудзозбиральних комбайнів, треба своєчасно виділити і закріпити за кожним агрегатом транспортні засоби для вивезення качанів і подрібненої маси. Найдоцільніше ви­користовувати для цього автомобілі-самоскиди, тракторні само­розвантажувальні причепи і бортові автомобілі.

Для розвантаження кузова автомобіля, не обладнаного са­морозвантажувальним пристроєм, слід застосовувати сітки або щит-лопати і троси з приводом від трактора, що скорочує за­трати часу на розвантаження майже в 10 раз проти розванта­ження вручну.

Перевірка якості роботи. Перевіряючи якість ро­боти кукурудзозбирального комбайна, звертають увагу на ви­соту зрізання, втрати качанів і вилущеного зерна. При цьому перевіряють наявність качанів і зерна в силосній масі і на поверхні поля.

Якість роботи силосозбирального комбайна характеризується висотою зрізання, величиною часточок подрібненої маси і втра­тами стеблолистової маси. Висоту зрізання замірюють лінійкою в трьох місцях до діагоналі ділянки.

Техніка безпеки. Під час роботи кукурудзозбираль­них машин забороняється: очищати різальний апарат, пода­вальні ланцюги, качановідривні вальці, подрібнювальний апарат; працювати без захисних кожухів карданного вала і ланцюгової передачі.

Кукурудзозбиральний комбайн ККП-3 «Херсонець-9»

Кукурудзозбиральний комбайн ККП-3 «Херсонець-9»

Функціональна схема кукурудзозбирального комбайна

ККП-3 «Херсонець-9»:

1 — причіп комбайна; 2 — мис; 3 — протягувальні вальці; 4 — відривна пластина; 5 — подавальний ланцюг; 6 — шнек качанів; 7 – конвеєр неочищених качанів; 8 — труба подрібнювача; 9 — стебловловлювач; 10 — очисник качанів; 11 — вивантажувальний конвеєр очищених качанів; 12 — тракторний причіп; 13 — шнек обгорток; 14 — подрібнювач; 15 — приймальний бітер; 16 — шнек листостеблової маси; 17 — різальний апарат; 18 — вальці очисника качанів; 19 — лопатевий бітер; 20 — вентилятор; 21 — притискний пристрій; 22 — конвеєр обгорток.

Качановідокремлювальний апарат:

1 — натяжна зірочка; 2 — пружина; 3 — натяжний пристрій; 4 — роздавальна коробка; 5 —полозок; 6 — відривні пластини; 7 — чистик; 8 — вальці; 9 — подавальний ланцюг; 10 — ва-жіль для регулювання зазору між вальцями; 11 — рама.

Різальний апарат та барабан подрібнювача:

а — різальний апарат: 1 — вал; 2 — ніж; 3 — балансуюча планка; 4 — болт; 5 — шайба; 6 — підшипникова опора; 7 — кільце; 8 — шків; б — барабан подрібнювача: 1 — трубчастий вал; 2 — тягарець; 3 — диск; 4 — ніж; 5 — лопатка; 6 — упорний гвинт; 7 — спеціальний болт; 8 — шпонка; 9 і 10 — шківи; 11 і 12 — підшипники; 13 — розпірна втулка; 14 — кільце; 15 — кришка; 16 — обойма; 17 — маточина; 18 — шпонка; 19 — сухарик; 20 — кулька; 21 — пружина

Зайти за посиланням та переглянути відео: кукурудзозбиральний комбайн ККП-3 «Херсонець-9» в роботі https://youtu.be/XMbKIcY8uw0

 

Виробниче навчання для здобувачів освіти групи №31 (урок від 01.10.2021р.)

 Тема уроку:  Виконання заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу.

1. Технологічні властивості трав і силосних культур.

2. Способи збирання і заготівлі кормів.

3. Основні вимоги до збирання трав.

4. Технології заготівлі кормів.

5. Класифікація машин для заготівлі кормів.

6. Агротехнічні вимоги до машин.

7. Комплекс машин та тенденції їх розвитку.

 Зайти за посиланням та зробити конспект 

http://192.162.132.48:5000/MyWeb/manual/agroingenerija/silskogospodarski_mashynu/teoria/5/5.1.htm

Виробниче навчання для здобувачів освіти групи №21 (урок від 22.04.2021р.)

Тема уроку:  Вивчення та освоєння прийомів проведення дефектування робочих органів садильних машин.

Сівба та садіння є одними з основних технологічних операцій під час вирощування сільськогосподарських культур. Головне завдан­ня під час сівби та садіння полягає в оптимальному розміщенні в ґрунті насіння, бульб, та розсади з метою створення найкращих умов для росту та розвитку рослин і отримання в кінцевому результаті максимального урожаю. 

Під час сівби та садіння слід до­тримуватись таких агротехнічних вимог: сівбу та садіння треба розпочинати в установлені для кожної культури строки. Насіння слід рівно­мірно розміщувати по всій площі і в рядках та загортати воло­гим грунтом на однакову глибину. Сівбу та садіння слід проводити рівними рядками з однаковими міжряддями, не допускаючи огріхів і пересівів. Засіяне поле повинно мати рівну поверхню. За шириною міжрядь і розміщення насіння в рядках розрізняють такі способи сівби і садіння: рядковий, перехресний, вузькорядний, широкорядний, стрічковий, пунктирний, гніздовий, квадратно- гніздовий, смуговий і розкидний. Нормою висіву називається загальна маса насіння, що висівається на один гектар. Її визначають, виходячи із схожості насіння, грунтово-кліматичних умов, особливості агротехніки вирощування рослин тощо.

Важливим фактором під час сівби та садіння є глибина загор­тання насіння, бульб, розсади. Вона повинна бути опти­мальною для цієї культури з урахуванням грунтово-кліматичних умов. Якщо вона недостатня, то це може призвести до вимерзання сходів зернових або інших культур.

Застосовують такі основні способи сівби та садіння сільськогос­подарських культур: рядковий, вузькорядний, смуговий, розкидний, широкорядний, пунктирний, стрічковий, гніздовий, квадратно-гніз­довий. перехресний. Сівбу і садіння виконують на рівній поверхні поля, на гребенях, в борозни і по стерні. Найпоширеніша сівба - на рівній поверхні поля. Її проводять в основному в районах нормального або недостатнього зволоження. У поливних зонах насіння висівають на рівній поверхні з одночасним нарізуванням поливних борозен. Гребе­невий спосіб сівби застосовують за значної вологості грунту та під час зрошення.

Сівбу в борозни використовують у засушливих районах для про­сапних культур з метою загортання насіння у вологий шар грунту, сівбу по стерні - на ґрунтах, які піддаються вітровій ерозії.

Посівні та садильні машини класифікують за призначенням, спо­собом сівби, розміщенням (компонуванням) робочих органів і спосо­бом агрегатування з трактором(причіпні і начіпні).

За способом садіння саджалки поділяють на рядкові, гніз­дові та квадратно-гніздові; за призначенням — на картоплеса­джалки і розсадосадильні машини.

Картоплесаджалки висаджують  бульбу рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см і відстанню між бульбами в рядку 20; 25; ЗО; 35 і 40 см. Основний садильний матеріал - бульби масою 50-80 г. Довжина паростків на яровизованих бульбах - до 2 см. Під час садіння у гребені висота - 12-20см, а глибина - від 6 до 14 см (від вершини гребеня). За рівного садіння глибина загортання від 6 до 16 см.

Для садіння картоплі використовують картоплесаджалки СН-4Б,  КСМ- 4А, КСМ-6А, а для висаджування яровизованої картоплі саджалки САЯ-4.

Картоплесаджалка складається з рами з причепом, основного і завантажувального бункерів, ковшів-живильників, висаджу вальних апаратів дискового типу і туковисівних апаратів, сошників, загортачів, марке­рів, гідросистеми. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора. Гідросистема саджалки підключається до гідросистеми трактора.

На саджалці САЯ-4 встановлюється ложечко-ланцюговий са­дильний апарат.

Регулювання картоплесаджалки полягає у встановленні заданої норми садіння бульб -  зміною зірочок механізму приводу садильних апаратів; глибини ходу сошників -  опорними колесами секції; глибини загортання бульб картоплі - поворотом сферичних дисків загортачів. 

Картоплесадильна машина САЯ–4А  призначена для садіння яровизованих й непророщених картоплин рядковим способом з міжряддям 70 см з одночасним внесенням мінеральних добрив.

Картоплесадильна машина, напівначіпна, автоматизована, її агре-

гатують з тракторами класу 1,4‑3,0 та комплектують гідрофікованими

маркерами МГ–1.

Складається з двох туковисівних апаратів 1 (рис. 6.3), двох живильних ковшів 5, чотирьох садильних апаратів з ложечками 4, двох бункерів 6 з транспортерами 7, чотирьох сошникових секцій, загортальних дисків, двох опорних пневматичних 10 та двох металевих коліс, механізму передач, стабілізатора 9, рами та пристрою для автоматичного регулювання кількості картоплі у живильному ковші.

Садильні та туковисівні апарати приводяться в рух від ВВП трак-

тору.

Робочий процес. Транспортер 7 подає картоплю з бункеру 6 в живиль-

ний ківш 5. Підпружинена заслінка бункеру вирівнює шар картоплі, що ру-

хається, та вона падає на клапан, а далі – в живильний ківш. Звідти вони

захоплюються ложечками 4 садильного апарату й спрямовується до сошнику

13, який утворює борозну. Одночасно в передню частину сошника

туковисівним апаратом 1 подаються мінеральні добрива, що присипа-

ються невеликим шаром ґрунту, на який падає з сошника картопля. За-

гортаються борозни частково за рахунок розсадотримача ґрунту зі стінок

борозни, а в основному – сферичними дисками 12.

При садінні, на розсадотримачі до дисків приєднують боронки, які

вирівнюють поверхню поля.

Садильний апарат має собою безкінечний втулково-роликовий

ланцюг, на якому розміщені ложечки 4 у шаховому порядку.

У живильному ковші 5 встановлений автоматичний пристрій 11.

При зменшенні рівня картоплі у ковші піднімається клапан електрич-

ного датчика, який замикає контакти, після чого включається в роботу

транспортер 7 бункера. За потреби транспортер можна включати вми-

качем електромагнітної муфти.

Якщо ложечка 4 захопить більше однієї картоплини, то пружинні

скидачі видаляють зайву, і вони по лотку 2 скочуються у живильний

ківш.

До садильної машини приєднані розпушувачі 8 слідів коліс, які

розпушують ущільнений ґрунт. Якщо садильна машина працює на схи-

лах, то стабілізатор 9 утримує її від сповзання.

Залежно від розмірів картоплини встановлюють на садильному

апараті змінні подільники з пружинами. Для великих картоплин вста-

новлюють широкі подільники, а для дрібних – вузькі.

Норму садіння регулюють двома змінними зірочками (28, 36 зуб-

ців) у механізмі передач садильної машини.

Ширина захвату садильної машини – 2,8 м. Робоча швидкість –5‑6,3 км / год. Продуктивність – 1,4‑1,7 га / год.

Рис. 6.3. Функціональна схема картоплесадильної машини САЯ–4А:

1 – туковисівний апарат; 2 – лоток; 3 – пружина; 4 – ложечка садильного

апарата; 5 – живильний ківш; 6 – бункер; 7 – транспортер бункера;

8 – розпушувач сліду коліс; 9 – стабілізатор; 10 – опорне пневматичне

колесо; 11 – автоматичний пристрій; 12 – диск; 13 – сошник; 14 – опорне

колесо сошника; 15 – рама.

Картоплесаджалка КСМ-4 призначена для безгребеневого та гребеневого рядкового садіння неяророщених бульб картоплі з міжряддям 70 см з одночасним внесенням в борозни гранульованих мінеральних добрив. Машина забезпечує садіння на 1 га 40...70 тис. бульб.

Основними складовими одиницями картоплесадильної машини

КСМ–4 є дві пари туковисівних апаратів 1 (рис. 6.2), два живильних

ковші 6, чотири садильних апарати з ложечками, основний 9 та заван-

тажувальний 10 бункери, сошники 16, загортальні диски 15, боронки

14, стабілізатор 12, розпушувачі слідів коліс 11, два опорних пневма-

тичних й два металевих 19 колеса, механізм передач 20, рама, причіп-

ний пристрій, гідроциліндри з маслопроводами, два гідрофікованих

маркери та система сигналізації.

Рис. 6.2. Картоплесадильна машина КСМ–4: 1 – туковисівний

апарат; 2 – шина-копір; 3 – затискач; 4 – ложечка; 5 – шнек; 6 – живильний

ківш; 7 – зрушувач; 8 – розсадотримач; 9 – бункер основний; 10 – бункер

завантажувальний; 11 – розпушувач; 12 – стабілізатор; 13 – опорні колеса;

14 – борінка; 15 – загортач дисковий; 16 – сошник; 17 – щитки; 18 – опорне

колесо сошника; 19 – опорне переднє колесо; 20 – механізм приводу;

21 – тукопровід.

Бункер 10 призначений для завантаження бульбами основного бун-

керу 9. У робочому положенні він опускається гідроциліндрами на поверхню

поля, а транспортні засоби (самоскиди) завантажують його насінням

картоплі. Потім гідроциліндрами переміщують бункер вгору, а бульби

самопливом надходять в основний бункер 9, який має похиле дно зі

струшувачами 8. У передній стінці бункера є вікно й заслінка, положен-

ня якої регулюють гвинтовим механізмом. На продовженні дна основно-

го бункера знаходиться живильний ківш 6. У його днищі встановлений

шнек 5, який переміщує бульби до садильних апаратів.

Садильний апарат складається з диска, ложечок 4, підпружинених

пальців (затискачів) 3 й валу. Ложечки рівномірно закріплені на дис-

ку. Підпружинені пальці шарнірно з’єднані з ложечками. У живиль-

ному ковші до рами садильної машини кріпиться шина-копір 2. При

обертанні диска важелі пальців переміщуються по шині, а палець від-

ходить від ложечки.

Сошник складається з пологого корпуса, носка, поличок, лотка для

спрямування потоку мінеральних добрив. У передній частині сошника

кріпиться копіювальне колесо 18. Сошник з’єднується з рамою садиль-

ної машини розсадотримачів механізмом. За сошником розміщені два

сферичних загортальних диски 15 та пальцьові борінки 14. Диски 15

встановлені під певним кутом до напрямку руху.

Механізм передач картоплесадильної машини складається з редук-

тора та ланцюгових передач.Стабілізатор 12 призначений для стійкості ходу картоплесадильної машини на схилах.

Робочий процес. Бульби картоплі з основного бункера 9 надходять

до живильних ковшів 6. Струшувачі 8, зрушувачі 7 сприяють плавно-

му надходженню бульб у ковші. Диски садильних апаратів обертають-

ся, а їх ложечки 4 опускаються в живильні ковші та захоплюють по

одній бульбі. При виході з ковша палець затискача притискається до

ложечки та утримує бульбу. Як тільки ложечка з бульбою надходить до

сошника 16, важіль пальця набігає на шину-копір 2, відхиляється, та

бульба падає в сошник. Попередньо туковисівні апарати 1 подають мі-

неральні добрива в тукопровід, а далі вони потрапляють у передню час-

тину сошника та в борозну. За рахунок розсадотримача борозни доб-

рива присипаються шаром ґрунту, а потім на цей ґрунт падають бульби

картоплі. Загортаються борозни ґрунтом за допомогою дискових загор-

тачів 15 та борінок 14.Ширина захвату картоплесадильної машини – 2,8 м. Робоча швидкість – 6‑9 км / год. Продуктивність – до 2,5 га / год.

Регулювання. Подачу бульб у живильний ківш регулюють зміною

положення заслінки, густоту садіння картоплі – частотою обертання са-

дильних дисків за допомогою змінних зірочок (13, 15, 17, 18, 20, 22 зуб-

ців) на проміжному валу механізму привода. Кут входження сошника

у ґрунт регулюють зміною довжини верхньої ланки механізму підвіски

сошника, глибину ходу сошників – переміщенням за висотою копію-

вальних коліс сошникових секцій та передніх опорних коліс садильної

машини, глибину загортання бульб картоплі та форму гребенів – по-

воротом загортальних сферичних дисків та пружинами натискних

штанг, дозу внесення мінеральних добрив – переміщенням важеля ре-

гулятора туковисівного апарата.

Робочий процес картоплесаджалки СН-4Б:

а — схема робочого процесу; б — схема висаджувального апарата: 1 — диск висаджувальний; 2 — хвостовик затискача; 3 — вал висаджувальних дисків; 4 — рама; 5 — напрямна шина; 6 — палець затискача; 7 — пружина затискача; 8 — стояк; 9 — затискач; 10 — ложечка

Принцип роботи машини.

Під час руху агрегату відбувається обертання висівного апарата. З бункера машини подається посадкова картопля, що захоплюється ложечками висаджувального апарата і засипається до борозни, зробленої нарниковим сошником. Дисковий сошник, що йде попереду, подає добриво. У задній частині змонтовано засипальне колесо.

Для посадки картоплі так само застосовують інші картоплесадильні машини, наприклад, типу САЯ-4А, Л-202 та ін.

Основними відмінностями між цими машинами є їх робочі органи та принцип дії.

Так, наприклад, розрізняють такі типи посадкових апаратів, картоплесаджалок:

·       дисковий з ложечками — забезпечує посадку картоплі за допомогою обертового диску, за розташованими на ньому ложечками. Встановлюється такий апарат на картоплесадильниках типу СН-4Б, КСМ-6, КСМ-8, КСМГ-6А.

·       ланцюговий з ложечками — являє собою втулково-роликовий ланцюг з розташованими на ньому ложечками, що монтуються в шаховому порядку. Проходячи крізь живлячий ківш з картоплею, ложечки захоплюють насіннєвий матеріал і кладуть його до борозни, зробленої сошником. Принцип такого апарату використано на машині САЯ-4А, Л-201 та Л-202. Принципова відмінність цих агрегатів у приводі ланцюга. В агрегаті САЯ-4А для надання ланцюгові руху застосовують чотири привідних вали, у той час як у Л-201 та Л-202 ланцюгові надають руху два вали.

Технічне обслуговування  сівалок та саджалок.

Щозмінне  і післясезонне ТО забезпечують надійну роботу сівалок та саджалок протягом тривалого часу.

ЩТО сівалок та саджалок  виконують одночасно з ЩТО тракторів. До нього входять такі операції: очищення машини від бруду і рослинних решток, ящиків від залишків зерна, інших культур і добрив; перевірка надійності всіх кріплень, підтягування послаблених болтових з’єднань; перевірка натягу ланцюгів; огляд механізмів та складових частин сівалки та саджалки і усунення виявлених несправностей.

Післясезонне ТО складається з операцій ЩТО і додаткових - розбирання передаточних механізмів (редукторів), очищення деталей і промивання їх в дизпаливі або гасі, заміни спрацьованих чи деформованих деталей  новими, часткового розбирання роз’єднувача і обгінних муфт.

Вимоги безпеки під час використання сівалок та саджалок.

При роботі на посівних агрегатах необхідно дотримуватись таких основних правил ТБ. Під час роботи працівники повинні знаходитись на підніжних дошках. Забороняється знаходитися між сівалкою,саджалкою  і трактором, а також вискакувати на підніжну дошку і сходити з неї під час руху агрегату. Перед початком роботи агрегату необхідно закрити кришки насіневих і тукових ящиків. Забороняється прочищати висівні апарати руками або металевими прутками, перемішувати або розрівнювати насіневий матеріал руками в ящиках, обладнаних ворушилками  при забиванні висівних апаратів і припиненні сівби потрібно негайно зупинити агрегат і усунути несправності. Забороняється під час заправки сівалок, саджалок насінням стояти з підвітряного боку, їсти під час роботи, палити, тому що з протруєного насіння може виділятись отруйний пил. Необхідно перед прийняттям їжі обов’язково вимити руки. Маркери з робочого положення в транспортне і навпаки слід переводити, знаходячись позаду них, виконувати цю операцію під час руху забороняється.